Проміжна фінансова звітність Товариства підготовлена у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Дана фінансова звітність була підготовлена у відповідності з принципом оцінки по історичній вартості.Фінансова звітність представлен в українській гривні, яка являсться функціональною валютою Товариства, всі суми округлені до цілих тисяч, крім випадків, де вказано інше. Операції у валютах, відмінних від функціональної валюти Товариства, вважаються операціями в іноземній валюті

Перше півріччя, що закінчується 30 червня 2024 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва a6o виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу.

Незавершене будівництво включає витрати, безпосередньо пов'язані з будівництвом основних засобів, плюс відповідний розподіл змінних накладних витрат, безпосередньо пов'язаних з будівництвом. Незавершене будівництво, оскільки воно не доведено до стану придатності до експлуатації, не амортизується.

Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним.

Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи a6o зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та ïx податковою базою.

Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю aбo частково.

Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів aбo зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати aбo дохід i включає в прибуток aбo збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі aбo від об'єднання бізнесу.

Амортизація об’єктів основних засобів здійснюється прямолінійним методом у продовж очікуваних строків корисного використання кожного активу. Строки корисного використання кожного активу є такими:

Грошові кошти включають кошти в касі та грошові кошти на рахунках у банках (в т.ч. на казначейському рахунку для розрахунку з податку на додану вартість).

Грошові кошти в іноземній валюті перераховуються до української гривні за відповідним курсом НБУ та відображаються в балансі в національній валюті України.

Дивіденди визнаються доходом, коли встановлено право на отримання коштів.

Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає витрати в сумі очікуваної вартості короткострокових виплат працівникам під час надання працівниками відповідних послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.

Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів aбo у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатами учасникам.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов'язань aбo зменшення активів.

Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід aбo тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають aбo перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов'язання без визнання активу.

Витрати,понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.

До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою вартістю. Товариство відносить дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість – це фінансовий актив, який являє собою контрактне право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання.

Торгова дебіторська заборгованість, видані позики та інша дебіторська заборгованість, які мають фіксовані або визначені платежі, і які не котируються на активному ринку, класифікуються як дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Товариство стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки.

Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за амортизованою вартістю

Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за амортизованою вартістю. Короткострокова дебіторська заборгованість оцінюється за фактичною вартістю (за сумою первісного рахунку-фактури), якщо вплив дисконтування є не суттєвим.

Облік розрахунків з покупцями та дебіторської заборгованості за операціями з реалізації товарів ведеться в розрізі окремих замовлень покупців (рахунків на оплату по замовленню) для забезпечення ідентифікації кожної операції щодо умов продажу, транспортування, номенклатури товарів, отриманої оплати від покупця та визначення реквізитів податкових накладних.

У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Товариства за договором; і грошовими потоками, які Товариство очікує одержати на свою користь.

Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з’ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.

У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Товариство оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.

Дебіторська заборгованість у фінансовій звітності відображається за мінусом резерву під очікувані кредитні збитки. Резерв під очікувані кредитні збитки щодо дебіторської заборгованості визначається на дату звітності з застосуванням матричного підходу класифікації дебіторської заборгованості у розрізі окремих її видів щодо строків її непогашення з використанням відповідної ставки відсотка для створення резерву. Ставка резервування для кожного строку непогашення визначається на підставі історичної інформації щодо прострочень та списань дебіторської заборгованості, але також враховує очікувані зміни в погашенні дебіторської заборгованості внаслідок макроекономічних змін, платоспроможності та поведінці дебіторів тощо. Товариство на регулярній основі (принаймні, раз на рік) здійснює аналіз актуальності застосованих ставок резервування та, за необхідності, переглядає їх. У разі наявності ознак знецінення окремих сум дебіторської заборгованості резерв під очікувані кредитні збитки під такі суми розраховується на підставі індивідуального розрахунку, що враховує обставини та можливість отримання коштів від цих контрагентів. Зміна балансової вартості резерву під очікувані кредитні збитки відображається у складі інших операційних витрат або доходів (відповідно для збільшення або зменшення резерву протягом звітного періоду).

Фінансові активи та фінансові зобов'язання визнаються в тих випадках, коли компанія є стороною договірних відносин по відповідному фінансовому інструменту.

Фінансові активи та фінансові зобов'язання спочатку визнаються за справедливою вартістю. Транзакційні витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням aбo випуском фінансових активів i фінансових зобов'язань (окрім фінансових активів i фінансових зобов'язань, відбиваних за справедливою вартістю через прибутки aбo збитки), відповідно збільшують aбo зменшують справедливу вартість фінансових активів aбo фінансових зобов'язань при первинному визнанні. Транзакційні витрати, що безпосередньо відносяться до придбання фінансових активів aбo фінансових зобов'язань, які відображено за справедливою вартістю через прибутки aбo збитки, відносяться безпосередньо на прибутки i збитки. Фінансові активи i фінансові зобов'язання, які взаємно зараховуються, а чисті суми відображаються в балансі, лише тоді, коли Товариство має юридично закріплене право заліку визнаних сум i має намір aбo погасити ïx, aбo одночасно реалізувати актив i погасити зобов'язання.

Метод ефективної ставки проценту — це метод розрахунку амортизованої вартості боргового інструменту i розподілу процентних доходів на відповідний період. Ефективна процентна ставка – це ставка дисконтування очікуваних майбутніх грошових надходжень (включаючи всі отримані a6o зроблені платежі по борговому інструменту, що є невід’ємною частиною ефективної ставки відсотка, витрати по оформленню операції i інші премії aбo дисконт) на очікуваний термін до погашення боргового інструменту aбo (якщо застосовано) на коротший термін до балансової вартості на момент прийняття боргового інструменту до обліку.

Фінансові активи складаються з наступних категорій:

- дебіторської заборгованості i грошових коштів.

Віднесення фінансових активів до тієї aбo іншої категорії залежить від ïx особливостей i цілей придбання i відбувається у момент ïx прийняття до обліку. Bci стандартні операції по покупці aбо продажу фінансових активів признаються на дату здійснення операції. Стандартні операції по покупці aбo продажу є покупкою aбo реалізацією фінансових активів, що вимагає постачання активів в терміни, встановлені нормативними актами aбo ринковою практикою.

Доходи i витрати, зміни в справедливій вартості фінансових активів, що виникають, признаються в іншому сукупному доході i накопичуються в резерві переоцінки фінансових вкладень, за винятком випадків із знеціненням процентного доходу, розрахованого по методу ефективної процентної ставки, i курсових різниць, які признаються в прибутках i збитках. При вибутті a6o знеціненні фінансового активу накопичені доходи a6o витрати, що раніше визнаються в резерві переоцінки фінансових вкладень, відносяться на фінансові результати в періоді вибуття aбo знецінення.

Фінансові активи оцінюються на наявність ознак знецінення на кожну дату балансу. Фінансові активи вважаються знеціненими, коли існують об’єктивні свідоцтва того, що в результаті одного a6o більш подій, які трапилися після первинного визнання фінансового активу, на передбачуваний майбутній pyx грошових коштів відданої інвестиції надана негативна дія. Об’єктивні свідоцтва знецінення можуть включати: істотні фінансові скрути емітента a6o контрагента; невиконання зобов'язань a6o несплата в строк відсотків a6o основної суми заборгованості; чи коли існує вірогідність, що позичальник збанкрутує a6o проводитиме фінансову реорганізацію.

Для фінансових активів, які відображено за амортизованою вартістю, сумою знецінення є різниця між балансовою вартістю активу i поточною вартістю передбачуваних майбутніх потоків грошових коштів, дисконтованих по первинній ефективній ставці відсотка для даного фінансового активу.

Збиток від знецінення безпосередньо зменшує балансову вартість всіх фінансових активів. Отримані згодом відшкодування раніше списаних сум сторнують витрати aбo збільшують доходи.

Товариство припиняє визнавати фінансові активи в тих випадках, коли припиняються договірні права на грошові потоки по них aбo в разі передачі фінансового активу i відповідних ризиків i вигід іншому cy6’єкту господарювання.

При повному припиненні визнання фінансового активу різниця між балансовою вартістю активу та сумою отриманого i належного до отримання винагороди, а також дохід aбo витрата, накопичений в іншому сукупному прибутку, відносяться на прибутки i збитки.

Станом на звітну дату Товариство не класифікувало жодних фінансових активів як інвестицій за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку чи збитку.

До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться акції та паї (частки) господарських товариств.

Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю.

Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.

Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Товариство зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.

При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.

У випадку, коли цінні папери не внесені до біржового списку та не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, їх справедлива вартість оцінюється враховуючи вартість чистих активів компаній – емітентів цінних паперів відповідно до наданої ними фінансової звітності на дату оцінки та відсоток володіння у статутному капіталі таких компаній.

У разі, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість.

Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигод.

Частки господарських товариств оцінюються враховуючи вартість чистих активів цих господарських товариств відповідно до наданої ними фінансової звітності на дату оцінки та частку володіння у статутному капіталі таких компаній.

Фінансові зобов'язання класифікуються aбo як "оцінюються за справедливою вартістю через прибуток aбo збиток", aбo як "інші фінансові зобов'язання".

Інші фінансові зобов'язання, включаючи позики, спочатку оцінюються за справедливою вартістю, за вирахуванням витрат на здійснення операції. Інші фінансові зобов'язання згодом оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка.

Товариство списує фінансові зобов'язання у разі ïx погашення, анулювання aбo закінчення строку вимоги по них. Різниця між балансовою вартістю списаного фінансового зобов'язання i сплаченою aбo належною до сплати винагородою визнається в прибутках i збитках.

Торгова та інша кредиторська заборгованість оцінюється при первинному визнанні за справедливою вартістю, та згодом вона оцінюється за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка.

Резерви визнаються в тих випадках, коли у Товариства є поточне зобов'язання, що виникло в результаті минулих подій, для погашення якого, ймовірно, потрібне вибуття ресурсів, що втілюють економічні вигоди, i при цьому можна здійснити достовірну оцінку даного зобов'язання.

Сума, визнана в якості резерву, є найкращою оцінкою компенсації, необхідної для врегулювання поточного зобов'язання на звітну дату, беручи до уваги всі ризики i невизначеності, супутні даним зобов'язанням. У тих випадках, коли резерв оцінюється з використанням потоків грошових коштів, за допомогою яких передбачається погасити поточні зобов'язання, його балансова вартість являє собою поточну вартість даних грошових потоків.

Оренда класифікується як фінансова, коли за умовами оренди орендар бере на себе всі основні ризики i вигоди, пов'язані з володінням орендованим активом. Вся інша оренда класифікується як операційна.

Витрати з податку на прибуток aбo збиток за рік являють собою суму поточного податку. Сума поточного податку визначається виходячи з величини оподатковуваного прибутку за рік. Оподатковуваний прибуток відрізняється від прибутку, відображеного у звіті про сукупні доходи aбo витрати, через статті доходів aбo витрат, що підлягають оподаткуванню aбo вирахуванню для цілей оподаткування в інші періоди, а також виключає статті, які взагалі не підлягають оподаткуванню aбo підлягають вирахуванню для цілей оподаткування. Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток розраховується з використанням ставок оподаткування, встановлених законодавством, що набрав aбo практично набрав чинності на звітну дату. Відстрочений податок визнається у відношенні тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов'язань, відображених у фінансовій звітності, та відповідними даними податкового обліку, використовуваними при розрахунку оподатковуваного прибутку. Відкладені податкові зобов'язання, як правило, відображаються з урахуванням всіх оподатковуваних тимчасових різниць. Відстрочені податкові активи відображаються з урахуванням всіх тимчасових різниць за умови високої ймовірності отримання в майбутньому оподатковуваного прибутку, достатньої для використання цих тимчасових різниць. Податкові активи та зобов'язання не відображаються у фінансовій звітності, якщо тимчасові різниці пов'язані з гудвілом aбo виникають внаслідок первісного визнання інших активів i зобов'язань в рамках угод (крім угод по об'єднанню бізнесу), які не впливають ні на оподатковуваний, ні на бухгалтерський прибуток. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кінець кожного звітного періоду i зменшується, якщо ймовірність отримання в майбутньому оподатковуваного прибутку, достатньої для повного aбo часткового використання цих активів, більш не є високою.

Поточні та відстрочені податки визнаються в прибутках i збитках, крім випадків, коли вони відносяться до статей, які безпосередньо відносяться до складу іншого сукупного доходу aбo власного капіталу. У цьому випадку відповідний податок також визнається в іншому сукупному прибутку aбo безпосередньо в капіталі відповідно.

Операцій в іноземній валюті обліковуються в українських гривнях за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату проведення операцій.

Монетарні активи та зобов'язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються в гривню за відповідними курсами обміну НБУ на дату балансу. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату операції, немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату визначення справедливої вартості. Курсові різниці, що виникли при перерахунку за монетарними статтями, визнаються в прибутку aбo збитку в тому періоді, у якому вони виникають.

Витрати на проценти за кредитами у іноземній валюті визнаються Товариством за курсом на дату нарахування цих процентів.

Функціональною валютою ведення бухгалтерського обліку є гривня (надалі — грн). Фінансова звітність представлена в тисячах українських гривень (далі — тис. грн). Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України — гривня, складена у тисячах гривень, округлених до цілих тисяч.

Товариство регулярно проводить аналіз дебіторської заборгованості на предмет зменшення корисності. Сума резерву на покриття збитків від сумнівної дебіторської заборгованості базується на оцінці Товариством можливості отримати дебіторську заборгованість від конкретних клієнтів. Якщо погіршення кредитоспроможності основних клієнтів або фактичне невиконання їхніх зобов’язань перевищує допустимі оцінки, то фактичні результати можуть відрізнятися від таких оцінок. Якщо Товариство визначить, що не існує об’єктивних свідчень виникнення знецінення для індивідуально оціненої дебіторської заборгованості, незалежно від її розміру, вона включає дану дебіторську заборгованість у групу дебіторської заборгованості з аналогічними характеристиками кредитного ризику та здійснює їхню оцінку на предмет знецінення на колективній основі. Для цілей колективної оцінки на предмет знецінення дебіторська заборгованість групується на основі аналогічних характеристик кредитного ризику. Ці характеристики важливі для оцінки майбутніх потоків грошових коштів для груп таких активів і вказують на здатність дебіторів сплатити усю суму заборгованості відповідно до умов договору відносно активів, оцінка яких здійснюється. Майбутні потоки грошових коштів із групи дебіторської заборгованості, колективна оцінка на предмет знецінення якої здійснюється, оцінюються на основі руху грошових коштів від активів відповідно до договору та досвіду керівництва стосовно врегулювання заборгованості, яка виникала у результаті минулих подій, та успіху при поверненні сум заборгованості. У минулий досвід вносяться коригування на основі поточної інформації в результаті спостережень для відображення впливу поточних умов, які не вплинули на минулі періоди, і усунення впливу минулих умов, які не існують у даний час.

На дату балансу Товариство застосувало наступні фіксовані ставки резерву:

Фіксовані ставки резерву застосовуються виключно для торгівельної дебіторської заборгованості.

На кожну звітну дату товариство проводить оцінку наявності ознак можливого зменшених корисності активів. За наявності таких ознак товариство визначає суму відшкодування активу. Сума відшкодування активу є більшою з двох величин: справедливої вартості активу, або одиниці, що генерує грошові потоки, за вирахуванням витрат на реалізацію і вартості використання. Сума відшкодування активу визначається для кожного окремого активу, якщо цей актив генерує надходження коштів і ці кошти, в основному, не залежать від інших активів та груп активів. Коли балансова вартість активу, або одиниці, що генерує грошові потоки, перевищує суму відшкодування, відповідно корисність такого активу зменшилась. В цьому випадку вартість такого активу списується до суми відшкодування.

Збитки від зменшення корисності триваючої діяльності, в тому числі від зменшення корисності запасів, визнаються у звіті про прибутки та збитки у складі тих категорій витрат, які відповідають функціям активів зі зменшеною корисністю.

В тих випадках, коли на певну звітну дату збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, зменшився чи вже не існує, такий збиток сторнується, балансова вартість активу, збільшена внаслідок сторнування збитку від зменшення корисності, не повинна перевищувати балансову вартість до тієї межі, якщо б збиток від зменшення корисності активу не визнавали в попередні роки.

Сторнування збитку від зменшення корисності відображається у звіті про фінансові результати товариства.

Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті щодо оподаткованого прибутку за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок,чинних на дату балансу.

Інвестиційна нерухомість – нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем згідно з угодою про фінансову оренду) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для:

- використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або
- продажу в звичайному ході діяльності.

Інвестиційна нерухомість утримується з метою отримання орендної плати або збільшення капіталу, або в їх поєднанні.

Інвестиційна нерухомість має визнаватися як актив тоді і тільки тоді, коли:

- є ймовірність того, що суб'єкт господарювання отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю;
- собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.

Товариство оцінює всі витрати, пов’язані з інвестиційною нерухомістю, на момент їх здійснення. Ці витрати охоплюють первісно понесені витрати для придбання інвестиційної нерухомості і подальші витрати на її збільшення, часткову заміну або обслуговування.

Товариство не визнає в балансовій вартості інвестиційної нерухомості витрати на поточне обслуговування цієї нерухомості. Натомість ці витрати визнаються в прибутках чи збитках під час їх здійснення. Витратами на поточне обслуговування є переважно витрати па оплату праці та на витратні матеріали; вони також можуть включати витрати на незначні складові.

Товариство визнає у балансовій вартості інвестиційної нерухомості витрати на заміну частини існуючої інвестиційної нерухомості тоді, коли вони були здійснені, і за умови відповідності критеріям визнання. Визнання балансової вартості тих складових, які були замінені, припиняється.

Інвестиційну нерухомість слід оцінювати первісно за її собівартістю.

Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які видатки, які безпосередньо віднесені до придбання.

Собівартість інвестиційної нерухомості не збільшується на суму:

- витрат, пов’язаних із введенням її в дію (якщо вони не є необхідними для приведення нерухомості до робочого стану відповідно до намірів управлінського персоналу);

- операційних збитків, понесених до того, як інвестиційна нерухомість досягає запланованого рівня експлуатації, або

- наднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці або інших ресурсів, витрачених під час будівництва або поліпшення цієї нерухомості.

Переведення до інвестиційної нерухомості (або з інвестиційної нерухомості) Товариство здійснює тоді і тільки тоді, коли відбувається зміна у використанні, що засвідчується:

- початком зайняття власником – у разі переведення з інвестиційної нерухомості до нерухомості, зайнятої власником;

- початком поліпшення з метою продажу – у разі переведення з інвестиційної нерухомості до запасів;

- закінченням зайняття власником – у разі переведення з нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості або

- початком операційної оренди іншою стороною – у разі переведення із запасів до інвестиційної нерухомості.

Після початкового визнання Товариство обліковує інвестиційну нерухомість за моделлю собівартості за якою оцінює всю свою інвестиційну нерухомість відповідно до вимог МСБО 16 "Основні засоби", визначених для цієї моделі, за винятком тієї нерухомості, яка відповідає критеріям для її класифікації як такої, що утримується для продажу (або включена до ліквідаційної групи, що класифікована як така, що утримується для продажу) відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу і припинена діяльність". Оцінювати інвестиційну нерухомість, яка відповідає критеріям для класифікації як така, що утримується для продажу (або включена до ліквідаційної групи, що класифікована як така, що утримується для продажу), Товариство здійснює відповідно до МСФЗ 5.

Модель собівартості передбачає, що після визнання активом, об’єкт основних засобів Товариство обліковує за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.

Товариство визнання інвестиційної нерухомості припиняє (виключати зі звіту про фінансовий стан) при вибутті або коли інвестиційна нерухомість вилучається з використання на постійній основі і не очікується жодних економічних вигід від її вибуття.

Прибутки або збитки, що виникають через вибуття або ліквідацію інвестиційної нерухомості, Товариство визначає як різницю між чистими надходженнями від вибуття і балансовою вартістю активу і визнавати їх в прибутку або збитках у періоді вибуття чи ліквідації.

Відшкодування, яке має бути одержаним при вибутті інвестиційної нерухомості, Товариство первісно визнає за справедливою вартістю. Зокрема, якщо виплата за інвестиційну нерухомість відстрочується, одержане відшкодування первісно визнається за грошовим еквівалентом ціни. Різниця між номінальною сумою відшкодування і грошовим еквівалентом ціни визнається як дохід від відсотків з використанням методу ефективного відсотка.

До будь-яких зобов’язань, які Товариство зберігає після вибуття інвестиційної нерухомості регулюються політиками відповідно до визнання таких зобов’язань.

Відшкодування, отримане від третіх сторін як компенсація інвестиційної нерухомості, корисність якої зменшилася, яка була втрачена або від якої відмовилися, Товариство визнає в прибутку чи збитку, коли відшкодування має бути одержаним.

Зменшення корисності або збитки інвестиційної нерухомості, пов’язані з ними вимоги виплати відшкодування, виплата відшкодування третіми сторонами та будь-яке подальше придбання або будівництво активів, що заміщують пошкоджену інвестиційну нерухомість, є окремими економічними подіями, які відображаються в обліку Товариства окремо й у такий спосіб:

- зменшення корисності інвестиційної нерухомості визнається згідно положеннями МСБО 36 "Зменшення корисності";

- вибуття або ліквідація інвестиційної нерухомості визнається згідно з положеннями цієї політики.

Фінансова оренда – це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив.

Оренда активів, за якою ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив, фактично залишаються в орендодавця, класифікується як операційна оренда. Орендні платежі за угодою про операційну оренду визнаються як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди.

МСФЗ 16 встановлює принципи визнання, оцінки, подання та розкриття інформації про оренду  i вимагає, щоб орендарі відображали всі договори оренди з використанням єдиної моделі обліку в звіті про фінансовий стан, аналогічно порядку обліку, передбаченому в МСБО 17 для фінансової оренди. Стандарт передбачає два звільнення від визнання для орендарів – щодо оренди активів з низькою вартістю (наприклад, персональних комп'ютерів) i короткострокової оренди (оренди з терміном не більше 12 місяців). На дату початку оренди орендар буде визнавати зобов'язання щодо орендних платежів (зобов'язання з оренди), а також актив, який представляє право користування базовим активом протягом терміну оренди(актив у формі права користування). Орендар визнає витрати на відсотки за зобов'язанням по оренді окремо від витрат по амортизації активу в формі права користування.

Згідно з МСФЗ 16 орендар виділяє два види оренди: операційну i фінансову. Крім цього, за МСФЗ 16 розкрито більший обсяг інформації в порівнянні з МСБО 17.

МСФЗ 16 набуває чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2019 р. aбo після цієї дати. Допускається застосування до цієї дати, але не раніше дати застосування організацією МСФЗ 15. Орендар має право застосовувати даний стандарт з використанням ретроспективного підходу aбo модифікованого ретроспективного підходу. Перехідні положення стандарту передбачають певні звільнення. Товариство відображає вартість оренди активу за довгостроковим договором згідно з вимогами МСФЗ 16.

Товариство включає до складу запасів товари та матеріали (в т.ч. будівельні матеріали, запасні частини, паливо, інші), що були придбані та утримуються для використання в ході звичайної діяльності та можуть бути використані для перепродажу, якщо потреба у власному використанні перестала існувати. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є ïx назва та вид.

Облік матеріалів та інших допоміжних запасів ведеться за первісною вартістю. Первісна вартість матеріалів визначається за ціною придбання. Списання матеріалів проводиться за фактом та в межах використаних протягом місяця, та не рідше одного разу в місяць (в кінці кожного місяця).

Бухгалтерський облік товарів ведеться за первісною вартістю (собівартістю). Первісна вартість визначається за собівартістю придбання, яка включає транспортно-заготівельні витрати — витрати, понесені у зв'язку з придбанням таких запасів, та визначених на конкретну партію придбання запасів (ідентифікованих).

Транспортно-заготівельні витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів, обліковуються та відносяться на собівартість таких товарів наступним чином:
- транспортно-заготівельні витрати та інші супутні придбанню витрати, які визначаються в момент оприбуткування ідентифікованої партії товарів, обліковуються в складі вартості таких товарів (до таких витрат відносяться: державне мито, митний збір, залізничний тариф від іноземних постачальників ,тощо);
- транспортно-заготівельні витрати та інші супутні придбанню витрати, які понесені i визначені до настання моменту оприбуткування ідентифікованої партії товарів, обліковуються на окремому рахунку з послідуючим наступним віднесенням ïx в склад вартості такої партії товару в момент оприбуткування (до таких витрат відносяться: транспортно-експедиційні витрати, залізничний тариф, плата за використання вагонів, тощо);
- транспортно-заготівельні витрати та інші супутні придбанню витрати, які визначаються на групу товарів (не ідентифіковану партію товарів) за результатами звітного місяця, обліковуються на окремому рахунку з послідуючим розподіленням i списанням на собівартість реалізованих товарів в кінці кожного місяця ïx частки, яка відноситься на реалізовані такі товари за середнім відсотком (до таких витрат відносять витрати по подачі вагонів та відшкодування залізничного тарифу на території України, послуги митних брокерів, тощо);
- транспортно-заготівельні витрати та інші супутні придбанню витрати, які понесені але визначені після оприбуткування ідентифікованої партії товарів, обліковуються на окремому рахунку з послідуючим розподіленням i списанням на собівартість реалізованих товарів в кінці кожного місяця ïx частки, яка відноситься на реалізовану частку ідентифікованої партії товарів.

Облік товарів, які прийняті з переробки (фасування), ведеться за собівартістю, яка включає собівартість переданих на переробку товарів та витрати на переробку (фасування), в тому числі отриманих послуг із переробки(фасування) від сторонніх організацій.

Втрати та нестачі товарів при транспортуванні та прийманні від постачальників, відсотки за користування кредитними коштами, витрати зі збуту таких товарів та інші витрати, не пов'язані з придбанням запасів, в первісну вартість запасів не включаються, а відображаються в витратах того періоду, в якому вони понесені.

Собівартість запасів при ïx вибутті та оцінці кінцевих залишків Товариство визначає:
- за формулою "ідентифікованої собівартості" — для запасів, що використовуються для будівництва i ремонтів основних засобів, в т.ч. будівельні матеріали i запасні частини;
- за формулою "перше надходження — перший видаток" — для інших матеріальних запасів.

На дату фінансової звітності запаси оцінюють за найменшою з двох величин: собівартістю чи чистою вартістю реалізації.

Запаси, які не принесуть товариству економічних вигод в майбутньому, визнаються неліквідними i списуються в бухгалтерському обліку з активів товариства. Переоцінка (уцінка) запасів (товарів) проводиться щоразу за фактом встановлення втрати первісної вартості товаром. Втрати від знецінення запасів відображаються прямим списанням за статтею інших операційних витрат.

П. 28 МСБО №2 "Запаси" визначено: "Собівартість запасів не може бути відшкодована, якщо ці запаси пошкоджені, якщо вони повністю a6o частково застаріли a6o ціна ïx продажу знизилася. Собівартість запасів не може також бути відшкодована, якщо зросли попередньо оцінені витрати на завершення виробництва aбo попередньо оцінені витрати на збут. Практика часткового списання запасів нижче собівартості до чистої вартості реалізації збігається з тією точкою зору, що балансова вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від ïx продажу a6o використання".

Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум i має намір aбo зробити взаємозалік, aбo реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно.

Визнання та оцінка основних засобів

Товариство визнає матеріальний об’єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року та вартість яких більше 20 000 грн.

Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю. У подальшому основні засоби оцінюються за їх історичною собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.

Подальші витрати

Товариство не визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об’єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об’єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу.

Ліквідаційна вартість об’єктів основних засобів не розраховується та з метою амортизації дорівнює 0 (нуль) грн.

Основні засоби оцінюються за собівартістю мінус амортизаційні витрати та витрати від зменшення корисності.

Капіталізовані витрати включають основні витрати на модернізацію і заміну частин активів, які збільшують термін їх корисної експлуатації або покращують їх здатність генерувати доходи. Витрати на ремонт і обслуговування основних засобів, які не відповідають приведеним вище критеріям капіталізації, відображаються в звіті про сукупні доходи і витрати того періоду, в якому вони були понесені.

Якщо балансова вартість активу збільшилася в результаті переоцінки, збільшення визнається в іншому сукупному доході та накопичується у власному капіталі під назвою "Капітал у дооцінках". Зменшення балансової вартості активу відображається в іншому сукупному доході, якщо існує кредитове сальдо дооцінки щодо цього активу. Якщо кредитового сальдо дооцінки недостатньо, то зменшення балансової вартості активу визнається через прибуток (збиток). Дооцінка, що входить до власного капіталу об’єкта основних засобів, що використовується, переноситься на нерозподілений прибуток частинами в розмірі різниці між амортизацією, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та амортизацією, що базується на первісній вартості активу. У разі, якщо актив вибуває з використання або ліквідується, сума дооцінки цього активу, що залишилась, переноситься прямо на нерозподілений прибуток.

Незавершене будівництво включає витрати, безпосередньо пов’язані з будівництвом основних засобів, плюс відповідний розподіл змінних накладних витрат, безпосередньо пов’язаних з будівництвом. Незавершене будівництво, оскільки воно не доведено до стану придатності до експлуатації, не амортизується.

Забезпечення визнається тоді, коли Товариство має теперішнє зобов'язання внаслідок минулих подій, а також існує ймовірність того, що для погашення зобов'язання знадобиться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, i сума зобов'язання може бути достовірно оцінена.

Витрати, пов'язані із забезпеченням, відображаються у звіті про сукупний дохід.

Коли вплив змін вартості грошей у часі є суттєвим, сума забезпечення визначається шляхом дисконтування прогнозованих потоків грошових коштів, із застосуванням ставки дисконту до оподаткування, з урахуванням ризиків, пов'язаних із певним зобов'язанням, за ïx наявності.

При застосування дисконтування збільшення суми забезпечення, що відображає плин часу, визнається як фінансові витрати.

Доходи та витрати визнаються за методом нарахування.

Дохід — це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів aбo у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов'язаного з внесками учасників.

Товариство отримує основний дохід від виробництва та реалізації порожнистого скла. При визначені вартості винагороди за реалізацію послуг, Товариство відповідно до МСФЗ 15, визнає дохід від договорів, унаслідок передачі обіцяних послуг клієнтам у сумі, що відображає компенсацію, на яку підприємство очікує мати право в обмін на ці послуги. Товариство визнає дохід від надання вказаних послуг коли задовольняє зобов'язання, щодо виконання обіцяної послуги клієнтові, яка може підтверджуватись Актом прийому-передачі наданих послуг.

Дохід від надання послуг відображається в момент виникнення незалежно від дати надходження коштів i визначається, виходячи із ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу.

Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів a6o зменшення зобов'язань.

Дохід від продажу фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості aбo інших активів визнається у прибутку aбo збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:

1)Товариство передало покупцеві суттєві ризики i винагороди, пов'язані з власністю на фінансовий інструмент, інвестиційну нерухомість aбo інші активи;

2)за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов'язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю aбo іншими активами;

3)суму доходу можна достовірно оцінити;

4)ймовірно,що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов'язані з операцією; та

5) витрати, які були aбo будуть понесені у зв'язку з операцією, можна достовірно оцінити.

ПрАТ "РОКИТНІВСЬКИЙ СКЛЯНИЙ ЗАВОД"

Приватна

Україна

Україна, 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, селище міського типу Рокитне, ВУЛ. ПРОЛЕТАРСЬКА, будинок 18

Код КВЕД 23.13 Виробництво порожнистого скла (основний); Код КВЕД 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель

Звітність Товариства підготовлена у відповідності до принципів переходу Товариства на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ)

Звітність була підготовлена на основі принципу безперервної діяльності, що означає, що Товариство в змозі реалізувати свої активи i погасити зобов'язання в ході стандартної операційної діяльності.

Керівництво Товариства не може передбачити всі зміни, які можуть мати вплив на економіку загалом, а також те, які наслідки вони можуть мати на фінансовий стан Товариства у майбутньому. Керівництво вважає, що воно здійснює всі заходи, необхідні для підтримки стабільної діяльності та розвитку Товариства. Ця фінансова звітність не містить ніяких коригувань, які можуть мати місце внаслідок такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено, якщо вони стануть відомі i зможуть бути оцінені.

Управлінський персонал ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РОКИТНІВСЬКИЙ СКЛЯНИЙ ЗАВОД" розглянув вплив війни та провів оцінку можливих суттєвих невизначеностей, які могли б поставити під значний сумнів здатність Товариства безперервно продовжувати діяльність Ключовим управлінським персоналом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РОКИТНІВСЬКИЙ СКЛЯНИЙ ЗАВОД" було проведено аналіз чутливості кількох можливих сценаріїв, щоб визначити, чи існує суттєва невизначеність щодо здатності Товариства продовжувати діяльність на безперервній основі. Оцінка управлінським персоналом безперервності задокументована та передана аудиторам у листі-запевненні.