МСФЗ, які набули чинності в звітному періоді
Зміни до МСФЗ, що набирають чинності з 01 січня 2023 року:
- Зміни до МСБО (IAS) 1 “Подання фінансової звітності” та до Положення з практики МСФЗ 2 “Здійснення суджень про суттєвість";
- Зміни до МСБО (IAS) 8 “Облікові політики, зміни у бухгалтерських оцінках та помилки”
—“Визначення облікових оцінок”;
- Зміни до МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток”, документ “Відстрочений податок, пов'язаний з активами та зобов'язаннями, що виникає внаслідок однієї операції”;
- Зміни до МСФЗ (IFRS) 17 “Страхові контракти” — “Перше застосування МСФЗ 17 та МСФЗ 9”;
- Зміни до МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток” — “Міжнародна податкова реформа — типові правила Другого компонента” (документ опубліковано на сайті Ради МСБО 23.05.2023).
Зміни до МСБО (IAS) 1 “Подання фінансової звітності” та до Положення з практики МСФЗ 2 “Здійснення суджень про суттєвість”
Зміни до МСБО 1 “Подання фінансової звітності” спрямовані на допомогу cyб’єктам господарювання у забезпеченні розкриття облікових політик, які є більш корисними для користувачів, зокрема: замінено вимогу щодо розкриття значних облікових політик на вимогу розкривати суттєву інформацію про облікову політику; надано роз'яснення, яким чином суб’єкти господарювання мають застосовувати концепцію “суттєвості” у процесі прийняття рішень щодо розкриття облікових політик. Інформація є суттєвою, якщо від ïï пропуску, викривлення aбo приховування можна обґрунтовано очікувати вплив на рішення, які приймають основні користувачі фінансової звітності загального призначення, складеної на основі тієї фінансової звітності, яка надає фінансову інформацію про конкретну звітність суб’єкта господарювання. Інформація про облікову політику, яка пов'язана з несуттєвими операціями, іншими подіями та умовами, є несуттєвою та не потребує розкриття. Cyб’єкт господарювання не повинен розкривати в обліковій політиці стандартизовану інформацію aбo дублювати вимоги МСФЗ. Визначення того, чи є інформація про облікову політику суттєвою чи ні, потребує використання суджень i може призвести до додаткових зусиль, зокрема в рік прийняття змін. Декілька аспектів, коли інформація про облікову політику може бути суттєвою, зокрема: суб’єкт господарювання змінив свою облікову політику протягом звітного періоду та ця зміна призвела до суттєвої зміни інформації у фінансовій звітності; суб’єкт господарювання обрав облікову політику з одного aбo кількох варіантів, дозволених МСФЗ; облікова політика була розроблена згідно з МСБО 8 за відсутності відповідного МСФЗ; облікова політика пов'язана зі сферою, щодо якої суб’єкт господарювання зобов'язаний застосовувати судження aбo припущення під час визначення облікової політики, i суб’єкт господарювання розкриває інформацію про ці судження aбo припущення; бухгалтерський облік операцій є складним, i інакше користувачі фінансової звітності суб’єкта господарювання не зрозуміли б ці суттєві операції.
Зміни до МСБО (IAS) 8 “Облікові політики, зміни у бухгалтерських оцінках та помилки” - “Визначення облікових оцінок
Зміни до МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки” уточнюють різницю між змінами облікових політик та облікових оцінок, а також визначають облікові оцінки як грошові суми у фінансових звітах, щодо яких є невизначеність в оцінці. Різниця між обліковою політикою та обліковими оцінками є важливою, оскільки зміни в обліковій політиці зазвичай передбачають ретроспективне перерахування, а зміни в облікових оцінках застосовуються перспективно. Зміни до МСБО 8 також уточнюють взаємозв'язок між обліковою політикою та обліковими оцінками, зазначаючи про те, що суб’єкт господарювання визначає облікову оцінку для досягнення встановленої мети. Cyб’єкт господарювання застосовує методи оцінювання та вхідні дані для розроблення облікової оцінки. Методи оцінювання включають методи наближеного оцінювання (наприклад, методи, які застосовуються для оцінки резерву під збитки для очікуваних кредитних збитків під час застосування МСФЗ 9) та методи вартісного оцінювання (наприклад, методи, які застосовуються для оцінки справедливої вартості активу aбo зобов'язання під час застосування МСФЗ 13). Зміни в облікових оцінках внаслідок появи нової інформації aбo розвитку подій не є виправленням помилки. Крім того, результати зміни вхідних даних aбo методики оцінки є змінами в облікових оцінках, якщо вони не випливають із коригувань помилок минулих періодів. Зміни в облікових оцінках можуть впливати на прибутки/збитки поточного періоду aбo поточного та майбутнього періодів. Cyб’єкт господарювання розкриває інформацію про характер та суму зміни в обліковій оцінці, яка впливає на поточний період aбo, за очікуванням, впливатиме на майбутні періоди, за винятком, коли такий вплив неможливо оцінити. Якщо інформацію про розмір впливу на майбутні періоди не розкрито у зв'язку з неможливістю його оцінки, суб’єкт господарювання розкриває інформацію про цей факт.
Зміни до МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток”, документ “Відстрочений податок, noв’язаний з активами та зобов’язаннями, що виникає внаслідок однієї onepaцiї”;
Зміни до МСБО 12 “Податки на прибуток” уточнюють, як суб’єкти господарювання повинні враховувати відстрочені податки на такі операції, як оренда та зобов'язання, пов'язанні з виведенням з експлуатації. Зміни звужують сферу застосування щодо звільнення від первісного визнання, коли воно не застосовується до операцій, що призводять до рівних оподатковуваних та вирахуваних тимчасових різниць. Отже, усім суб’єктам господарювання буде необхідно визнавати відстрочений податковий актив та відстрочене податкове зобов'язання щодо тимчасових різниць, що виникають під час первісного визнання оренди та зобов'язання, пов'язанні з виведенням з експлуатації. На початку найбільш раннього порівняльного періоду суб’єкт господарювання повинен: а) визнати відстрочений податковий актив у тій мірі, в якій є ймовірним, що буде отримано оподатковуваний прибуток, до якого можна застосовувати тимчасову різницю, що підлягає вирахуванню, та відстрочене податкове зобов'язання щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню та вирахуванню, пов'язаних з: i) активами з правом використання та орендними зобов'язаннями, та ii) витратами на виведення з експлуатації, відновлення та подібними зобов'язаннями та відповідними сумами, визнаними як частина вартості пов'язаного активу; та б) визнати кумулятивний вплив першого застосування змін як коригування вхідного сальдо нерозподіленого прибутку (aбo іншого компоненту капіталу) на цю дату. Для зобов'язання з оренди та зобов'язання з вибуття відповідні відстрочені податкові активи та зобов'язання мають бути визнані з початку раннього з представлених порівняльних періодів, при цьому будь-який сукупний ефект має бути визнаний як коригування нерозподіленого прибутку aбo інших компонентів капіталу на цю дату. Операція може призвести до первісного визнання активів та зобов'язань та на момент здійснення операції не впливає на обліковий aбo оподатковуваний прибуток. Наприклад, на дату початку оренди орендар зазвичай визнає орендне зобов'язання та відповідну суму, як частину вартості активу з права користування. Залежно від застосованих норм податкового законодавства можуть виникати в такій операції рівні оподатковувані та тимчасові різниці, які підлягають вирахуванню під час первісного визнання активу чи зобов'язання.
Зміни до МСФЗ (IFRS) 17 “Страхові контракти” - “Перше застосування МСФЗ 17 та МСФЗ 9”
МСФЗ 17 прийнятий на заміну МСФЗ 4 та спрямований на підвищення прозорості в обліку страхових контрактів. МСФЗ 17 встановлює принципи визнання, оцінки, подання та розкриття інформації за страховими контрактами. Ця інформація використовується користувачами фінансової звітності для оцінки впливу таких контрактів на фінансове становище, фінансові результати та грошові потоки суб’єкта господарювання. Перехід на МСФЗ 17 здійснюється ретроспективно.
Суб'єкт господарювання не застосовує МСФЗ 17 до договорів фінансової гарантії, крім тих випадків, коли емітент раніше прямо заявляв про те, що вважає такі договори страховими контрактами й використовував облік, що застосовується до страхових контрактів; страхових контрактів, за якими суб’єкт господарювання є держателем страхового полісу, якщо такі контракти не є при цьому контрактами перестрахування, що утримуються (пункт 7 МСФЗ 17).
До основних нововведень МСФЗ 17 належить:
- Класифікація страхових та перестрахових контрактів;
- обов'язкове відокремлення компонентів, які не є страховими;
- визначення прибутковості страхових контрактів під час первісного визнання (наприклад, чи є страхові контракти обтяжливими);
- вимоги до агрегування контрактів: за рівнем ризику, прибутковістю, датою випуску та іншими вимогами стандарту;
- розширення вимог до розкриття інформації у фінансовій звітності у структурі балансу та звіті про фінансові результати;
- актуарні розрахунки через різні методи оцінки зобов'язань.
Суб'єкт господарювання має застосовувати МСФЗ 17 до:
- випущених ним договорів страхування, включаючи договори перестрахування;
- утримуваних ним договорів перестрахування;
- випущених ним інвестиційних контрактів з умовами дискреційної участі,за умови, що суб'єкт господарювання також випускає договори страхування.
Зміни до МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток” - “Міжнародна податкова реформа – mиnoвi правила Другого компонента” (документ опубліковано на сайті Ради МСБО 23.05.2023).
Зміни до МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток”— “Міжнародна податкова реформа — типові правила Другого компонента”. Зміни визначають особливості обліку та розкриття інформації щодо податків на прибуток, що виникають внаслідок впровадження податкового законодавства, яке розроблене на основі типових правил Другого компонента, опублікованих Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі — OECP).
МСФЗ, які прийняті, але ще не набули чинності
3 01 січня 2024 року та пізніше набирають чинності такі зміни до МСФЗ:
- Зміни до МСБО (IAS)1 “Подання фінансової звітності” - “Класифікація зобов'язань як поточні та непоточні”
- Зміни до МСБО (IAS) 1 “Подання фінансової звітності” - “Непоточні зобов'язання із спеціальними умовами”;
- Зміни до МСФЗ (IFRS) 16 “Оренда” — “Орендне зобов'язання в операціях продажу та зворотної оренди”;
- Зміни до МСБО (IAS) 7 та МСФЗ (IFRS) 7 — “Угоди про фінансування постачальника”;
- Зміни до МСБО (IAS) 21 “Вплив змін валютних курсів”— “Відсутність конвертованості”
Зміни до МСБО 1 “Подання фінансової звітності” - “Класифікація зобов’язань як поточні та непоточні”.
Уточнено, що зобов'язання класифікується як непоточне, якщо суб’єкт господарювання має право відстрочити врегулювання зобов'язання щонайменше на 12 місяців — це право має існувати на дату закінчення звітного періоду. Право відстрочити врегулювання зобов'язання щонайменше на 12 місяців після закінчення звітного періоду має бути реальним i має існувати на дату закінчення звітного періоду, незалежно від того, чи суб’єкт господарювання планує скористатися цим правом.
Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання суб’єктом господарювання певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду тільки в тому випадку, якщо суб’єкт господарювання виконав ці умови на дату закінчення звітного періоду. Необхідно виконати ці умови на дату закінчення звітного періоду, навіть якщо перевірка ïx виконання здійснюється кредитором пізніше. На класифікацію зобов'язання не впливає ймовірність того, що суб’єкт господарювання використає своє право відстрочити врегулювання зобов'язання щонайменше на 12 місяців після закінчення звітного періоду.
Зміни до МСБО 1“Подання фінансової звітності” - “Непоточні зобов’язання із спеціальними умовами” передбачають, що, cyб’єкт господарювання може класифікувати зобов'язання,що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо право суб’єкта господарювання відстрочити погашення цих зобов'язань обумовлене виконанням суб’єктом господарювання спеціальних умов протягом дванадцяти місяців після завершення звітного періоду.
Зокрема, в примітках необхідно буде розкрити інформацію, що дає змогу користувачам фінансової звітності зрозуміти ризик того, що зобов'язання можуть стати такими, що підлягають поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:
а) інформацію про спеціальні умови (включно з характером спеціальних умов i тим, коли від суб’єкта господарювання вимагається ïx виконувати) та балансову вартість пов'язаних зобов'язань;
б) факти та обставини, якщо такі існують, які вказують на те,що суб’єктові господарювання може бути складно виконувати спеціальні умови: наприклад, про те, що суб'єкт господарювання протягом звітного періоду чи після його завершення вчинив дії, спрямовані на уникнення чи обмеження наслідків потенційного порушення.
Зміни д МСФЗ 16 “Оренда” пояснюють, як суб’єкт господарювання відображає в обліку продаж i зворотну оренду після дати операцій.
Операція продажу з подальшою орендою – це операція, за якою суб’єкт господарювання продає актив i орендує той самий актив у нового власника на певний період часу.
Внесені зміни доповнюють вимоги МСФЗ 16 щодо продажу та зворотної оренди, тим самим підтримуючи послідовне застосування цього стандарту. А саме, змінами уточнено,що орендар-продавець не визнає ніякої суми прибутку aбo збитку, що стосується права користування, збереженого за орендарем-продавцем. Разом з тим, це не позбавляє орендаря-продавця права визнавати у прибутку aбo збитку будь-який прибуток aбo збиток, пов'язаний з частковим aбo повним припиненням такої оренди.
Змінами до МСФ З7 “Звіт про pyx грошових коштів” та МСФЗ7 “Фінансові інструменти: розкриття інформації” - “Угоди фінансування постачальників” передбачено вимоги до розкриття інформації про свої угоди фінансування постачальників, яка надає користувачам фінансової звітності можливість оцінювати вплив таких угод на зобов'язання та pyx грошових коштів суб’єкта господарювання та його експозицію щодо ризику ліквідності.
Ключові зміни до МСФ З7 та МСБО 7 включають вимоги до розкриття:
- умов угод про фінансування;
- балансової вартості фінансових зобов'язань, що є частиною угод про фінансування постачальників та статті, в яких відображені ці зобов'язання;
- балансової вартості фінансових зобов'язань, за якими постачальники вже отримали оплату від постачальників фінансових послуг;
- діапазону строків оплати як за фінансовими зобов'язаннями, які є частиною цих угод.
Згідно з змінами, суб’єкти господарювання мають розкривати тип та вплив негрошових змін балансової вартості фінансових зобов'язань, які є частиною угоди про фінансування постачальників.
Зміни набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються 1 січня 2024 року aбo після цієї дати,протягом першого року порівняльна інформація не потрібна.
Зміни до МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів” - “Відсутність конвертованості” є обов'язковими до застосування з 01.01.2025. Раннє застосування дозволено.
Зміни стосуються визначення конвертованої (обмінюваної) валюти. Стандарт доповнено визначенням, що таке конвертована валюта, настановами, як визначити чи є валюта конвертованою, як визначити спот-курс, якщо валюта не є конвертованою, та як розкрити це у фінансовій звітності.
Необхідно визначити, чи обмінюється валюта на інші. Якщо валюта не є конвертованою/обмінюваною, суб’єкт господарювання оцінює спот-курс та розкриває інформацію, яка дає змогу користувачам фінансової звітності зрозуміти, як валюта, що не обмінюється на іншу валюту, впливає aбo очікується, що впливатиме, на фінансові результати діяльності,фінансовий стан та грошові потоки суб’єкта господарювання.
Для досягнення цієї мети суб’єкт господарювання розкриває інформацію про: а)характер i фінансові наслідки того, що валюта не є конвертованою;
б)використаний(i)спот-курс(и);
в) процес оцінки;
г)ризики, на які наражається суб'єкт господарювання через те,що валюта не є конвертованою.
Стандарти зі сталого розвитку
У червні 2023 року Радою зі сталого розвитку були випущені стандарти фінансової звітності зі сталого розвитку:
- МСФЗ S1“Загальні вимоги до розкриття фінансової інформації, пов'язаної зі сталим розвитком” (IFRS S1 General Requirements for Disclosure of Sustainability-related Financial Information) (далі — МСФЗ S1);
- МСФЗ S2“Розкриття інформації, пов'язаної з кліматом” (IFRS S2 Climate-related Disclosures ) (далі – МСФЗ S2)
Стандарти МСФЗ S1 та МСФЗ S2 набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються з 1 січня 2024 року. Ці стандарти встановлюють вимоги до розкриття інформації про ризики та можливості, пов'язані зі сталим розвитком та зміною клімату, які можуть вплинути на грошові потоки суб’єкта господарювання, доступ до фінансування aбo вартість капіталу в короткостроковій, середньостроковій aбo довгостроковій перспективі.
У січні 2023 року вступила у силу ДИРЕКТИВА (CC) 2022/2464 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ I РАДИ від 14 грудня 2022 року про внесення змін до Регламенту (ЄC) №
537/2014, Директиви 2004/109/ЄC, Директиви 2006/43/ЄC i Директиви 2013/34/ЄC щодо корпоративної звітності зі сталого розвитку (Corporate Sustainability Reporting Directive, aбo CSRD) (далі – Директива 2022/2464/ЄC). Ïï вимоги поширюються на більшу кількість суб’єктів господарювання резидентів та нерезидентів ЄC, вона замінить директиву 2014/95/EU вже з січня 2025 року.
Директива 2022/2464/ЄC потребує імплементації в законодавство України, ïï основними вимогами є:
- впровадження Звіту зі сталого розвитку (стаття 19a);
- розроблення Комісією стандартів звітності зі сталого розвитку (стаття 29b);
- єдиний електронний формат звітності (стаття 29d);
- окремі вимоги до аудиту звіту зі сталого розвитку (в т.ч. зміни до Директиви 2006/43/ЄC).
Директива 2013/34/CC імплементована в законодавство України шляхом внесення змін до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а Директива 2006/43/ЄC – шляхом внесення змін до Закону України “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність” відповідно.
Розкриття інформації уЗвіті сталого розвитку відносяться в цілому до діяльності суб’єкта господарювання, зокрема така інформація:
- опірність бізнес-моделі та стратегії підприємства до ризиків, пов'язаних із питаннями сталого розвитку;
- опис ролі, яку адміністративні органи, органи управління та нагляду відіграють щодо питань сталого розвитку, їхніх експертних знань i навичок, що потрібні для виконання цієї ролі, aбo наявність у таких органів доступу до зазначених експертних знань i навичок;
- інформація про існування схем заохочення, пов'язаних із питаннями сталого розвитку, яке пропонується членам адміністративних органів, органів управління та нагляду;
- опис основних ризиків для підприємства, зумовлених питаннями сталого розвитку та інше.
Також змінені вимоги до аудиту, зокрема в частині надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку та окремі вимоги до кваліфікації аудиторів. Звіт зі сталого розвитку може бути частиною Звіту про корпоративне управління.
Оскільки перші звіти про сталий розвиток відповідно до Директиви 2022/2464/ЄC мають бути подані у 2025 році – для суб’єктів господарювання, фінансовий рік яких закінчується 31 грудня 2024 року, то таким суб’єктам вже зараз потрібно оцінити готовність до ïx запровадження.
У грудні 2023 року опубліковано ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ KOMICIÏ (ЄC)2023/2772 від 31 липня 2023 року — доповнення Директиви 2013/34/ЄC Європейського Парламенту та Ради щодо стандартів звітності у сфері сталого розвитку, який має застосовуватися з 1 січня 2024 року. Цим Регламентом затверджено Європейські стандарти звітності зі сталого розвитку (ESRS). Вони охоплюють як вимоги до розкриття інформації про суб’єкт господарювання, так i основні положення щодо впливу діяльності суб’єкта господарювання на екологію, соціальну сферу ,а також питання управління всередині суб’єкта господарювання.
На сьогодні в законодавстві України відсутні вимоги щодо складання та подання Звіту про сталий розвиток, проте питання перебуває на стадії опрацювання, тому суб’єктам господарювання необхідно розпочинати підготовчу роботу щодо вивчення та аналізу інформації, необхідної для складання Звіту про сталий розвиток.
У фінансовій звітності Товариство за звітний період, що закінчився 31.12.2023 року, не застосовувало достроково опубліковані МСФЗ, які не вступили в силу, поправки до них та інтерпретація.
