До фінансових активів доступних для продажу, Товариство відносить інвестиції в акції, якщо відсоток володіння менш 20%. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю. Результати від зміни справедливої вартості доступного для продажу фінансового активу визнаються прямо у власному капіталі з відображенням у звіті про зміни у власному капіталі, за винятком збитків від зменшення корисності та збитків від іноземної валюти, доки визнання фінансового активу не буде припинено, коли кумулятивний прибуток або збиток, визнаний раніше у власному капіталі, слід визнавати у прибутку чи збитку. Якщо існує об’єктивне свідчення зменшення корисності фінансового активу, доступного для продажу, сума кумулятивного збитку виключається з власного капіталу и визнається у прибутку чи збитку. Неринкові акції, справедливу вартість яких неможливо визначити, обліковуються за собівартістю, за вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є.

Витрати за позиками, які не є часткою фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу.

Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу. Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов’язань та являє собою податкові активи або зобов’язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов’язання в балансі та їх податковою базою. Відстрочені податкові зобов’язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково. Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов’язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об’єднання бізнесу. Товариство визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді.

Амортизація основних засобів Товариства нараховується прямолінійним методом, згідно вимог Наказу №1 від 02 січня 2023 року «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку». Терміни та методи нарахування амортизації основних засобів переглядаються на кінець кожного фінансового року. Суму активу, що амортизується, визначають після вирахування його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість – це сума грошових коштів, яку Товариство очікує отримати за актив при його вибутті після закінчення терміну його корисного використання, за вирахуванням витрат на його вибуття. У випадку якщо ліквідаційну вартість об'єктів основних засобів оцінити неможливо, або вона не суттєва по сумах, ліквідаційна вартість не встановлюється. Ліквідаційну вартість та термін корисного використання по групах однорідних об'єктів основних засобів визначається експертною комісією, затверджується керівництвом Товариства, і переглядається щороку за результатами річної інвентаризації. Термін корисного використання об'єктів основних засобів, отриманих в лізинг, встановлюється рівним терміну дії договору лізингу (терміну сплати лізингових платежів). Нарахування амортизації по об'єктах основних засобів, розраховується прямолінійним методом виходячи з терміну корисного використання цього об'єкту. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Отже, амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю.

Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов’язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток – під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.

До фінансових активів, утримуваних до погашення, Товариство відносить облігації та векселі, що їх Товариство має реальний намір та здатність утримувати до погашення. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка, за вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. Товариство припиняє визнавати фінансові активи тільки в разі припинення договірних прав на грошові потоки по них або в разі передачі фінансового активу і відповідних ризиків і вигод іншому підприємству. Якщо Товариство не передає і не зберігає практично всі ризики та вигоди від володіння активом та продовжує контролювати переданий актив, то воно продовжує відображати свою частку в даному активі і пов'язані з ним можливі зобов'язання. Якщо Товариство зберігає практично всі ризики та вигоди від володіння переданим фінансовим активом, воно продовжує обліковувати даний фінансовий актив, а отримані при передачі активи відображає у вигляді забезпечення позики. При повному припиненні визнання фінансового активу різниця між балансовою вартістю активу та сумою отриманої і належної до отримання винагороди, а також дохід або витрати, накопичені в іншому сукупному прибутку, відносяться на прибутки і збитки. Якщо фінансовий актив списується не повністю (наприклад, коли Товариство зберігає за собою можливість викупити частину переданого активу або зберігає за собою частину ризиків і вигод, пов'язаних з володінням /але не «практично всі» ризики і вигоди/, при цьому контроль підприємства над активом зберігається), Товариство розподіляє балансову вартість даного фінансового активу між утримуваною частиною і частиною, яка списується, пропорційно до справедливої вартості цих частин на дату передачі. Різниця між балансовою вартістю, розподіленою на частину, яка списується, і сумою отриманої винагороди за частину, яка списується, а також будь-які накопичені розподілені на цю частину доходи або витрати, визнані в іншому сукупному прибутку, відносяться на прибутки і збитки. Доходи або витрати, визнані в іншому сукупному прибутку, розподіляються також пропорційно справедливій вартості утримуваної частини і частини, яка списується.

Боргові і дольові фінансові інструменти, випущені Товариством, класифікуються як фінансові зобов'язання або капітал виходячи з суті відповідного договору, а також визначень фінансового зобов'язання та інструмента власного капіталу. Фінансові зобов'язання класифікуються як «оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток», якщо вони призначені для торгівлі, або кваліфіковані як «оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток» при первинному відображенні в обліку. Фінансове зобов'язання класифікується як «призначене для торгівлі», якщо воно: • набувається з основною метою зворотного викупу його в майбутньому; • при первісному прийнятті до обліку є частиною портфеля фінансових інструментів, які управляються Товариством як єдиний портфель, за яким є недавня історія короткострокових покупок і перепродажів; або • є деривативом, не позначеним як інструмент хеджування в угоді ефективного хеджування. Фінансове зобов'язання, що не є «призначеним для торгівлі», може бути класифіковане «оцінюване за справедливою вартістю через прибуток або збиток», в момент прийняття до обліку, якщо: • застосування такої класифікації усуває або значно скорочує дисбаланс в оцінці або обліку активів і зобов'язань, який міг би виникнути в іншому випадку; • фінансове зобов'язання є частиною групи фінансових активів, фінансових зобов'язань або групи фінансових активів і зобов'язань, управління та оцінка якої здійснюється на основі справедливої вартості відповідно до документально оформленої стратегії управління ризиками або інвестиційної стратегії Товариства, і інформація про таку групу представляється всередині організації на цій основі; або • фінансове зобов'язання є частиною інструменту, що містить один або кілька вбудованих деривативів, та МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» дозволяє класифікувати інструмент в цілому (актив або зобов'язання) як «оцінюване за справедливою вартістю через прибуток або збиток». Фінансові зобов'язання, класифіковані як інші фінансові зобов'язання, включаючи кредити банків (позики), спочатку оцінюються за справедливою вартістю, за вирахуванням витрат на здійснення операції, а згодом оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка. Товариство списує фінансові зобов'язання тільки у разі їх погашення, анулювання або закінчення строку вимоги по них. Різниця між балансовою вартістю списаного фінансового зобов'язання і сплаченою або належною до сплати винагородою визнається в прибутках і збитках.

На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби». Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів корегується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання.

Нематеріальні активи Товариства обліковуються і відображаються у фінансовій звітності згідно МСБО 38 «Нематеріальні активи». Нематеріальними активами визнаються контрольовані Товариством немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані окремо від Товариства і використовуються впродовж періоду більше 1 року (або операційного циклу) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або передачі в оренду іншим особам. Об'єкти нематеріальних активів класифікуються по окремих групах. Програмне забезпечення, яке є невід’ємним і необхідним для забезпечення роботи основних засобів, враховується у складі цих об'єктів. Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю, яка включає вартість придбання і витрати, пов'язані з доведенням нематеріальних активів до стану, в якому вони придатні до експлуатації, за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Собівартість самостійно створеного нематеріального активу складається із всіх витрат на створення, виробництво і підготовку активу до використання. Витрати на дослідження (науково- дослідні роботи) визнаються витратами в періоді їх виникнення. Подальші витрати на нематеріальний актив збільшують собівартість нематеріального активу, якщо: • існує вірогідність того, що ці витрати призведуть до генерування активом майбутніх економічних вигод, які перевищать його спочатку оцінений рівень ефективності; • ці витрати можна достовірно оцінити і віднести до відповідного активу. Якщо подальші витрати на нематеріальний актив необхідні для підтримки спочатку оціненої ефективності активу, вони визнаються витратами періоду. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу впродовж очікуваного строку їх використання, але не більше 10 років. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав. Очікуваний термін корисного використання НА визначається при їх постановці на облік експертною комісією, призначеною директором Товариства, виходячи з: • очікуваного морального зносу, правових або інших обмежень відносно термінів використання або інших чинників; • термінів використання подібних активів, затверджених експертною комісією Товариства. Амортизація починається нараховуватися з періоду, коли цей актив стає придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизація припиняться на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікується як утримуваний для продажу (або включається до ліквідаційної групи) відповідно до МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняється визнання цього активу.

Товариство оголосило та зареєструвало капітал, який розподілено між учасниками Товариства (формування зареєстрованого статутного капіталу проведено в повній мірі). Управління капіталом: • основною метою Товариства при управлінні капіталом – є збереження можливості безперервно функціонувати з метою забезпечення необхідної прибутковості учасникам-власникам і вигід заінтересованим сторонам, а також збереження оптимальної структури капіталу і зниження його вартості; • для підтримання структури капіталу і його коригування Товариство може випускати цінні папери, продавати акти для зниження заборгованостей, або залучити позичкові кошти, тощо.

Фінансова оренда - це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов’язані з правом власності на актив. Товариство як орендар на початку строку оренди визнає фінансову оренду як активи та зобов’язання за сумами, що дорівнюють справедливій вартості орендованого майна на початок оренди або (якщо вони менші за справедливу вартість) за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів. Мінімальні орендні платежі розподіляються між фінансовими витратами та зменшенням непогашених зобов’язань. Фінансові витрати розподіляються на кожен період таким чином, щоб забезпечити сталу періодичну ставку відсотка на залишок зобов’язань. Непередбачені орендні платежі відображаються як витрати в тих періодах, у яких вони були понесені. Політика нарахування амортизації на орендовані активи, що амортизуються, узгоджена із стандартною політикою Товариства щодо подібних активів. Оренда активів, за якою ризики та винагороди, пов’язані з правом власності на актив, фактично залишаються в орендодавця, класифікується як операційна оренда. Орендні платежі за угодою про операційну оренду визнаються як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. Дохід від оренди за угодами про операційну оренду Товариство визнає на прямолінійній основі протягом строку оренди. Затрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, визнаються як витрати.

Первісно кредити банків визнаються за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі надходжень мінус витрати на проведення операції. У подальшому суми фінансових зобов’язань відображаються за амортизованою вартістю за методом ефективної ставки відсотку, та будь-яка різниця між чистими надходженнями та вартістю погашення визнається у прибутках чи збитках протягом періоду дії за- позичень із використанням ефективної ставки відсотка.

Запаси оцінюються за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, ввізного мита та інших податків (окрім тих, що згодом відшкодовуються податковими органами ), а також з витрат на транспортування, навантаження і розвантаження та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. Торговельні знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні витрат на придбання. Витрати на переробку запасів охоплюють витрати, прямо пов’язані з одиницями виробництва, наприклад оплата праці виробничого персоналу. Вони також включають систематичний розподіл постійних та змінних виробничих накладних витрат, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію. Постійні виробничі накладні витрати - це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються порівняно незмінними незалежно від обсягу виробництва, такі як амортизація, утримання будівель і обладнання, а також витрати на управління та адміністративні витрати. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно обсягу виробництва, такі як витрати на допоміжні матеріали та непрямі витрати на оплату праці. Як база розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат застосовується основна заробітна плата (без доплат і надбавок) виробничих робітників. Нерозподілені накладні витрати визнаються витратами того періоду, в якому вони понесені. У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, зменшується так, щоб запаси не оцінювалися вище собівартості. Інші витрати включаються в собівартість запасів лише тією мірою, якою вони були понесені при доставці запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення в теперішній стан Витрати, які виключаються із собівартості запасів і визнаються як витрати періоду, в якому вони понесені, є такі: а) понаднормові: відходи матеріалів, витрати на оплату праці або інші виробничі витрати; б) витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для підготовки до наступного етапу виробництва; в) адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведенням у теперішній стан; та г) витрати на продаж. До виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) включаються: • прямі матеріальні витрати; • прямі витрати на оплату праці; • інші прямі витрати; • змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. В основному виробництві застосовується позамовний із застосуванням елементів методу обліку стандартних витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції. Стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, а також економічної і виробничої потужності. Їх регулярно аналізують і, за потреби, переглядають з огляду на поточні умови. Метод роздрібних цін застосовується у роздрібній торгівлі для оцінки великої кількості одиниць запасів, які швидко змінюються і дають однаковий прибуток та для яких технічно неможливо застосувати інші методи калькулювання.

Групи Мінімально допустимі строки корисного використання, років Будівлі, споруди та передавальні пристрої 20 - 50 років Машини та обладнання 10 - 20 років Рухомий склад (вантажні вагони) 1 - 30 років Сільськогосподарська техніка вітчизняного виробництва 5 років Сільськогосподарська техніка імпортного виробництва 7 років Інструменти, прилади, інвентар та інші ОС 5 - 20 років Транспортні засоби 4 -7 років Тварини 3 - 5 років

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж не можливо), що погашення зобов’язання вимагає вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов’язання. У разі невиконання зазначених умов, забезпечення в Товаристві не визнається. Суми, які визнані Товариством як забезпечення, є найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення теперішньої заборгованості на дату балансу. У випадку, коли вплив грошей у часі суттєвий, сума забезпечення визначається теперішньою вартістю видатків, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов’язання. Забезпечення переглядаються на кожну дату балансу та коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення заборгованості, забезпечення сторнується.

Торгівельна та інша кредиторська заборгованість оцінюється при первинному визнанні за справедливою вартістю, та згодом вона оцінюється за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка.

Доходи Товариства визнаються на основі принципу нарахування, коли існує впевненість, що в результаті операції станеться збільшення економічних вигод, а сума доходу може бути достовірно визначена. Доходи від реалізації визнаються в розмірі справедливої вартості винагороди, отриманої, або яка підлягає отриманню, і являють собою суми до отримання за продукцію, товари та послуги, надані в ході звичайної господарської діяльності, за вирахуванням очікуваних повернень покупцями, знижок та інших аналогічних відрахувань, а також за вирахуванням податку на додану вартість («ПДВ»). Реалізація товарів Доходи від реалізації продукції та товарів визнаються за умови виконання всіх наведених нижче умов: • Товариство передало покупцеві всі істотні ризики і вигоди, пов'язані з володінням; • Товариство більше не бере участь в управлінні в тій мірі, яка зазвичай асоціюється з правом володіння, і не контролює продані товари та продукцію; • Сума доходів може бути достовірно визначена; • Існує висока вірогідність отримання економічних вигод, пов'язаних з операцією, і • понесені або очікувані витрати, пов'язані з операцією, можуть бути достовірно визначені. Надання послуг Доходи від надання послуг визнаються, коли: сума доходів може бути достовірно визначена; існує ймовірність того, що економічні вигоди, пов'язані з операцією, надійдуть Товариству, і понесені або очікувані витрати, пов'язані з операцією, можуть бути достовірно визначені. В разі надання Товариством послуг з виконання робіт, обумовлених контрактом, протягом погодженого часу, дохід визнається в тому звітному періоді, в якому надані послуги, і розраховуються на основі загальної вартості контракту і відсотка виконання. Процентний дохід визнається в тому періоді, до якого він відноситься виходячи з принципу нарахування. Витрати, пов'язані із отриманням доходу, визнаються одночасно з відповідним доходом.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД - КЕРНЕЛ ГРУП"

Акціонерне товариство

Україна

вулиця Решетилівська, буд. 17, м. ПОЛТАВА, ПОЛТАВСЬКА обл., 36007, Україна

вулиця Решетилівська, буд. 17, м. ПОЛТАВА, ПОЛТАВСЬКА обл., 36007, Україна

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП» станом на 31.12.2023 року в своїй структурi не має жодного дочiрнього підприємства чи фiлiї або представництва.

Основним видом діяльності Товариства є переробка олiйно-жирових культур. Приватне акціонерне товариство „Полтавський олiйноекстракцiйний завод – Кернел Груп” надає послуги з переробки давальницької сировини та вiдвантаження виробленої продукцiї вiдповiдно до укладених ним договорiв. Зокрема: Послуги з переробки насiння соняшнику, в результатi надання, яких вироблено олiї соняшникової нерафiнованої невимороженої (сумiш пресової олiї з екстракцiйною) вiдповiдно до ДСТУ 4492:2017. Послуги з фасування виробленої продукцiї: • олiї соняшникової нерафiнованої холодного пресування вимороженної першого гатунку фасованої в ПЕТ пляшки вiдповiдно до ДСТУ 4492:2017. • олiї соняшникової нерафiнованої вимороженої (пресової) вищого гатунку фасованої в ПЕТ пляшки вiдповiдно до ДСТУ 4492:2017. • олiї соняшникової рафiнованої дезодорованої вимороженої марки П фасованої в ПЕТ пляшки вiдповiдно до ДСТУ 4492:2017. суміші олій соняшникової та оливкової фасованої в ПЕТ пляшки відповідно до ТУ У 10.4-00373907-001:2018 Товариство є ліцензованим постачальником електроенергії. В періоді, що перевірявся, дана діяльність не провадилась. Крiм цього, Товариство має лiцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. Проводить діяльність з виробництво електричної енергії з відновлювальних джерел енергії (біомаса) з продажем 100% обсягу згенерованої електричної енергії ДП «Гарантований покупець» за «зеленим» тарифом.

Фінансова звітність товариства підготовлена у відповідності до МСФЗ в редакції, затвердженій Радою з МСФЗ. Починаючи з 2019 року Товариство складає звітність за МСФЗ. У відповідності до МСФЗ 1 «Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності», ПРАТ "ПОЕЗ-КЕРНЕЛ ГРУП" обрало першим звітним періодом 2019 рік. З цієї дати фінансова звітність Товариства складається відповідно до вимог МСФЗ, що були розроблені Радою (Комітетом) з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, та роз’яснень Комітету з тлумачень міжнародної фінансової звітності, а також відповідно роз’яснень Постійного комітету з тлумачень, що були затверджені комітетом з міжнародного бухгалтерського обліку та діяли на дату складання фінансової звітності. Під час складання пакету фінансової звітності за 2023 рік згідно з МСФЗ керівництво застосувало міжнародні стандарти, що є чинними станом на 31.12.2023 року та опубліковані на офіційному сайті Міністерства фінансів України і є офіційним перекладом українською мовою, та враховує Проєкти будь-яких МСФЗ, наявні на зазначену дату. Відповідно до МСФЗ 1 «Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності», ПРАТ "ПОЕЗ-КЕРНЕЛ ГРУП" використовує однакову облікову політику при складанні попередньої фінансової звітності згідно МСФЗ та у продовж усіх періодів, представлених у пакеті фінансової звітності згідно з МСФЗ. Така облікова політика відповідає всім стандартам МСФЗ, чинним на дату складання повного пакету фінансової звітності за МСФЗ (тобто, станом на 31 грудня 2023 року). Основні принципи облікової політики Товариства на звітний 2023 рік затверджені Наказом №1 від 02 січня 2023 року «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського та податкового обліку».. Облікова політика не суперечить стандартам МСФЗ, чинним на дату складання фінансової звітності за МСФЗ, станом на 31 грудня 2023 року. Фінансова звітність підготовлена на основі принципу історичної собівартості.

Фінансова звітність Товариства підготовлена, виходячи з припущення безперервності діяльності, відповідно до якого реалізація активів і погашення зобов’язань відбувається в ході звичайної діяльності. Фінансова звітність не включає коригування, які необхідно було б провести в тому випадку, якби Товариство не могло продовжити подальше здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципів безперервної діяльності. Управлінським персоналом здійснювалася оцінка здатності підприємтва безперервно продовжувати діяльність. Намірів щодо ліквідації, реорганізації чи припинення діяльності товариства засновника та управлінський персонал не має. Управлінському персоналу відомі події, які вплинули на діяльність товариства – а саме військове вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року Дана подія безумовно негативно вплине на обсяги діяльності товариства, призведе до втрат активів товариства, але управлінський персонал не планує припиняти діяльність. Основні припущення, що стосуються майбутнього, та основні джерела невизначеності оцінок на кінець звітного періоду, які становлять значний ризик спричинити суттєве коригування балансової вартості активів та зобов’язань в наступному фінансовому році. При підготовці фінансової звітності управлінський персонал здійснював попередні оцiнки впливу невизначених майбутнiх подiй на окремi активи та зобов’язання. Такi попереднi оцiнки базуються на інформації, яка наявна на дату фiнансової звiтностi, тому фактичнi результати у майбутньому можуть відрізнятися вiд таких оцiнок.

Звітним періодом, за який формується ця фінансова звітність, вважається календарний рік, тобто період з 01 січня по 31 грудня 2023 року.

У 2023 році перекласифікації активів, виправлення помилок та відображення у звітності, як коригування звітності минулих років, не відбувалося.

У процесі застосування облікової політики Товариства керівництво зробило певні професійні судження, окрім тих, які вимагають використання оцінок, які мають найбільш істотний вплив на суми, визнані в фінансовій звітності. Ці судження, серед іншого, включають правомірність застосування припущення щодо здатності вести свою діяльність на безперервній основі. При підготовці фінансової звітності товариство робить оцінки та припущення, які мають вплив на визначення сум активів та зобов’язань, визначення доходів та витрат звітного періоду, розкриття умовних активів та зобов’язань на дату підготовки фінансової звітності, ґрунтуючись на МСФЗ, МСБО та тлумаченнях, розроблених Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності. Фактичні результати можуть відрізнятися від таких оцінок. Основні джерела невизначеності оцінок - Нижче наведені ключові припущення щодо майбутнього, а також основні джерела невизначеності оцінок на кінець звітного періоду, які мають істотний ризик стати причиною внесення суттєвих коригувань до балансової вартості активів та зобов'язань протягом наступного фінансового року. Строки корисного використання основних засобів Оцінка строків корисного використання об'єктів основних засобів залежить від професійного судження керівництва, яке засноване на досвіді роботи з аналогічними активами. При визначенні строків корисного використання активів керівництво бере до уваги умови очікуваного використання активів, моральний знос, фізичний знос і умови праці, в яких будуть експлуатуватися дані активи. Зміна будь-якого з цих умов або оцінок може в результаті привести до коригування майбутніх норм амортизації. Відстрочені податкові активи Суми і терміни сторнування тимчасових різниць залежать від прийняття істотних суджень керівництва Товариства на підставі вимог Податкового кодексу України, оцінки майбутньої облікової та податкової вартості основних засобів. Відстрочені податкові активи визнаються для всіх невикористаних податкових збитків в тій мірі, в якій ймовірно отримання оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можливо буде реалізувати дані збитки. Від керівництва вимагається прийняття істотного професійного судження при визначенні суми відстрочених податкових активів, які можна визнати, на основі очікуваного терміну і рівня оподатковуваних прибутків з урахуванням стратегії майбутнього податкового планування. Оцінки, які особливо чутливі до змін, стосуються резерву на покриття збитків від зменшення корисності дебіторської заборгованості. Основні припущення стосовно майбутнього та інших ключових джерел виникнення невизначеності оцінок на дату балансу, які мають значний ризик стати причиною внесення суттєвих коригувань у балансову вартість активів та зобов’язань протягом наступного фінансового періоду.

Товариство розглядає управління капіталом як систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з оптимальним формуванням капіталу з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у діяльності Товариства. Ключові питання та поточні рішення, що впливають на обсяг і структуру капіталу, а також джерела його формування, розглядаються управлінським персоналом. Механізм управління капіталом передбачає чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у звітному періоді; удосконалення методики визначення й аналізу використання усіх видів капіталу; розроблення загальної стратегії управління капіталом Товариство здійснює заходи з управлінням капіталом, спрямовані на зростання рентабельності капіталу, за рахунок оптимізації структури заборгованості та власного капіталу, таким чином, щоб забезпечити безперервність своєї діяльності. Керівництво Товариства здійснює огляд структури капіталу на щорічній основі. При цьому керівництво аналізує вартість капіталу та притаманні його складовим ризики. На основі отриманих висновків підприємство здійснює регулювання капіталу шляхом залучення додаткового капіталу або фінансування, а також виплати дивідендів.

У відповідності до вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 24 «Розкриття інформації про пов’язані сторони» по Товариству визначені наступні групи пов’язаних сторін або операцій зі зв’язаними сторонами: А) підприємства, які прямо або опосередковано контролюють або перебувають під контролем, або ж перебувають під спільним контролем разом з Товариством; Б) асоційовані підприємства; В) спільні підприємства, у яких Товариство є контролюючим учасником; Г) члени провідного управлінського персоналу Товариства; Д) близькі родичі особи, зазначеної в А) або Г); Е) підприємства, що контролюють Товариство, або здійснюють суттєвий вплив, або мають суттєвий відсоток голосів у Товаристві; Є) програми виплат по закінченню трудової діяльності працівників Товариства або будь-якого іншого суб’єкта господарювання, який є зв’язаною стороною Товариства. Виходячи з визначених груп пов’язаних сторін або операцій зі зв’язаними сторонами по ПРАТ "ПОЕЗ-КЕРНЕЛ ГРУП", Керівництво Товариства, станом на 31.12.2023 року, розкриває наступну інформацію щодо них:

Пов’язані особи до Товариства: 1). АКЦІОНЕР - ТОВ «КЕРНЕЛ-КАПІТАЛ» ВОЛОДІЄ 99,6316% СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЕЗ-КЕРНЕЛ ГРУП» (частка у статутному капіталі Товариства є істотною). 2). КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНРОЛЕР)-ВЕРЕВСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ, ШВЕЙЦАРІЯ, МІСТО ЖЕНЕВА, РЮ ДЕ ШАТІЙОН 14., (Розмір внеску до статутного фонду Товариства: 0,00 грн.); ВЛАСНИК ІСТОТНОЇ УЧАСТІ-ВЕРЕВСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ, ШВЕЙЦАРІЯ, МІСТО ЖЕНЕВА, РЮ ДЕ ШАТІЙОН 14., (Розмір внеску до статутного фонду Товариства: 0,00 грн.). 3). Інші особи, що пов’язані з Товариством. Станом на 31.12.2023 року Товариство періодично (на дату складання фінансової звітності) переглядає та робить переоцінку кола пов’язаних осіб (за додатковими внутрішніми параметрами Товариства). Також, в звітному періоді по Товариству проводилася робота по визначенню кількісних позицій ключового керівного складу та його близьких родичів. Розкриття даної інформації на наступні звітні періоди вивчається Товариством. Товариство не здійснювало операцій з пов’язаними особами, які могли б призвести до суттєвого погіршення фінансового стану Товариства протягом звітного 2023 року. Станом на 31.12.2023 року Товариство періодично (на дату складання фінансової звітності) переглядає та робить переоцінку кола пов’язаних осіб (за додатковими внутрішніми параметрами Товариства). Всі операції з пов’язаними сторонами протягом 2023 року здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності Товариства.

Найбільшим дебітором Товариства є пов’язана особа: ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383). Станом на 31.12.2023 року дебіторська заборгованість ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383) склала 20 118 тис грн і є заборгованістю за послуги рафінації олії, переробки насіння соняшника там послуги фасування олії. Найбільшим кредитором Товариства є пов’язані особи: ТОВ «КОНОНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код ЄДРПОУ 32284263) та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383). Станом на 31.12.2023 року кредиторська заборгованість ТОВ «КОНОНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код ЄДРПОУ 32284263) склала 38 714 тис грн, ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383) склала 25 024 тис грн і є заборгованістю за олію

Товариство оцінило об’єкти основних засобів по собівартості, та визнала їх собівартість рівною справедливій вартості на дату переходу на МСФЗ. Ця справедлива вартість була використана для складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

Станом на 31.12.2023 року запаси оцінені за собівартістю.

Запаси оцінюються за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, ввізного мита та інших податків (окрім тих, що згодом відшкодовуються податковими органами ), а також з витрат на транспортування, навантаження і розвантаження та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. Торговельні знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні витрат на придбання. Витрати на переробку запасів охоплюють витрати, прямо пов’язані з одиницями виробництва, наприклад оплата праці виробничого персоналу. Вони також включають систематичний розподіл постійних та змінних виробничих накладних витрат, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію. Постійні виробничі накладні витрати - це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються порівняно незмінними незалежно від обсягу виробництва, такі як амортизація, утримання будівель і обладнання, а також витрати на управління та адміністративні витрати. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно обсягу виробництва, такі як витрати на допоміжні матеріали та непрямі витрати на оплату праці. Як база розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат застосовується основна заробітна плата (без доплат і надбавок) виробничих робітників. Нерозподілені накладні витрати визнаються витратами того періоду, в якому вони понесені. У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, зменшується так, щоб запаси не оцінювалися вище собівартості. Інші витрати включаються в собівартість запасів лише тією мірою, якою вони були понесені при доставці запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення в теперішній стан Витрати, які виключаються із собівартості запасів і визнаються як витрати періоду, в якому вони понесені, є такі: а) понаднормові: відходи матеріалів, витрати на оплату праці або інші виробничі витрати; б) витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для підготовки до наступного етапу виробництва; в) адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведенням у теперішній стан; та г) витрати на продаж. До виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) включаються: • прямі матеріальні витрати; • прямі витрати на оплату праці; • інші прямі витрати; • змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. В основному виробництві застосовується позамовний із застосуванням елементів методу обліку стандартних витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції. Стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, а також економічної і виробничої потужності. Їх регулярно аналізують і, за потреби, переглядають з огляду на поточні умови. Метод роздрібних цін застосовується у роздрібній торгівлі для оцінки великої кількості одиниць запасів, які швидко змінюються і дають однаковий прибуток та для яких технічно неможливо застосувати інші методи калькулювання.